- поволокти
- —————————————————————————————поволокти́дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
поволокти — очу/, о/че/ш; мин. ч. поволі/к, локла/, локло/; док., перех. 1) Потягти кого , що небудь по поверхні чогось. || Понести на собі когось або щось важке, великого розміру, що звичайно торкається землі. •• Ле/две но/ги поволокти/ піти дуже повільно,… … Український тлумачний словник
поволоктися — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
ПОВОЛАКИВАТЬ — ПОВОЛАКИВАТЬ, поволочить, поволочь и поволокти что, поволокти пск. и твер. потаскивать, потаскать, потащить. Поволакивай удочку туда и сюда, чтоб живчик играл. Кажись, жильцы мои у меня дрова поволакивают! Что зацепил, то и поволочил. |… … Толковый словарь Даля
поволочити — лочу/, ло/чиш, док., перех. 1) Те саме, що поволокти. 2) Розпушити бороною зорану землю до або після сівби. 3) Волочити якийсь час … Український тлумачний словник
повлечи — лечу, чеш, Ол. Поволокти … Словник лемківскої говірки